«Під Кобзаревою зорею»

З нагоди 200-річчя від дня народження Тараса Григоровича Шевченка, в науковій бібліотеці ЗНТУ 7 березня 2014 року відбулося літературно-музичне свято «Під Кобзаревою зорею».

На святкування цієї визначної події були запрошені поети запорізького краю, творчі колективи міста, запорізький автор-виконавець Тетяна Богданова, студент ЗНУ Дунець Артур (факультет СПП, спец. «Акторська майстерність») та учні Запорізької ЗОШ №1 ім. Т. Шевченка з власною музично-поетичною композицією.

Серед глядачів були: ректор університету Бєліков Сергій Борисович, викладачі, співробітники вишу, студенти груп ФЕУ-112, ФЕУ-122.

Захід підготували та провели співробітники абонементу художньої літератури бібліотеки та завідувач кафедри загальної мовної підготовки Бондарчук Катерина Сергіївна, яка відкрила свято. ЇЇ розповідь була про велике значення творчості Тараса Григоровича Шевченка, який являє собою буття українського народу, його біль та думки, його страждання та радощі, його історію та майбутнє.

Поетичні твори Т.Шевченка – неоціненний скарб світової літератури – стали надбанням народних мас.

На святкуванні лунали геніальні вірші поета та пісні на його слова у виконанні студентів, співробітників бібліотеки та запрошених гостей.

Натхненно та емоційно пролунала поезія Шевченка й у виконанні учнів запорізької ЗОШ №1 Подлєсного Микити (5-А кл.) «Мені тринадцятий минало…», Маркова Олександра (8-А) «Не називаю її раєм тії хатиночки у гаї».

                        «Мені тринадцятий минало.
                        Я пас ягнята за селом.
                        Чи то так сонечко сіяло,
                        Чи так мені чого було?
                        Мені так любо, любо стало,
                        Неначе в бога …
                        Уже прокликали до паю,
                        А я собі у бур'яні
                        Молюся богу… І не знаю,
                        Чого маленькому мені
                        Тойді так приязно молилось,
                        Чого так весело було?
                        Господнє небо, і село,
                        Ягня, здається, веселилось!
                        І сонце гріло, не пекло!..»
                                    (Т. Шевченко «Мені тринадцятий минало…»)

                        «…Не називаю її раєм,
                        Тії хатиночки у гаї
                        Над чистим ставом край села.
                        Мене там мати повила
                        І, повиваючи, співала,
                        Свою нудьгу переливала
                        В свою дитину... В тім гаю,
                        У тій хатині, у раю,
                        Я бачив пекло... Там неволя,
                        Робота тяжкая, ніколи
                        І помолитись не дають.
                        Там матір добрую мою,
                        Ще молодую - у могилу
                        Нужда та праця положила.
                        Там батько, плачучи з дітьми
                        (А ми малі були і голі),
                        Не витерпів лихої долі,
                        Умер на панщині!..»

                                    («Не називаю її раєм тії хатиночки у гаї…»

                                    Т. Шевченко)


Вразив глядачів своєю акторською майстерністю та артистизмом Дунець Артур, який продекламував поему Великого Кобзаря «Чернець».

Геніальне Тарасове слово своєю полум’яністю торкнулося і глибини душі наших земляків-літераторів. У своїх поетичних творах вони возвеличують образ Кобзаря, пишаються красою рідної країни та піклуються про її подальшу долю.

Своїми поетичними творами ділилися зі слухачами члени національної спілки письменників України Шмига Віра, Яковенко Яна, Сироватко Вікторія, Гая Ольга.

Серед запрошених гостей були й члени літературного об’єднання «Пошук» Осінь Тетяна, Коваль Віра (автор текстів до пісень Анатолія Сердюка, Таїсії Повалій, подружжя Білоножків), Тесленко Лорина (керівник літературного об’єднання «Пошук»), які також читали свої вірші.

Лорина Тесленко ще повідала гостям про Тарасову грушу у Запоріжжі, біля якої традиційно вшановують пам'ять Великого Кобзаря.

Особливе враження на слухачів справив вірш Віри Коваль «Тарасова груша».

                        Ця груша бачила Тараса..

                        Живого! Молодого!

                        А я з ним розминулась в часі,

                        Тому в очах – волога…

                        Тарасів голос груша чула,

                        Коли співав, сміявся,

                        І зустрічала тихим шумом,

                        Як з Хортиці вертався.

                        Ті кроки чує ще й сьогодні,

                        І дотик рук, можливо,

                        І хоч лишалася самотня,

                        Та спогадом щаслива.

                        І що їй наші негаразди?

                        Що пам’ять їй порушить?

                        Недобре заздрити, та заздрю:

                        Чому не я та груша?..

                                                           Віра Коваль

       
Поезія гармонійно переплелася із музичними творами Шевченкової доби та сучасності.

Ансамбль бандуристів «Барвіночок» під керівництвом Шнуренко А.І. виконав композицію з українських мелодій. А бандуристочка Носкова Анастасія заспівала пісню «Тече вода з-під явора». 

               Тече вода з-під явора

                               Яром на долину.

                               Пишається над водою

                               Червона калина.

                               Пишається калинонька,

                               Явір молодіє,

                               А кругом їх верболози

                               Й лози зеленіють.

                               Тече вода із-за гаю

                               Та попід горою.

                               Хлюпощуться качаточка

                               Поміж осокою.

                               А качечка випливає

                               З качуром за ними,

                               Ловить ряску, розмовляє

                               З дітками своїми

                                              («Тече вода з-під явора…» Т. Шевченко)

          Гості насолодилися й чарівним голосом учениці 11-А класу ЗОШ №1 Мірошниченко Юлії, яка заспівала а cаppella пісню на слова Т. Шевченка «Садок вишневий коло хати».

                        Садок вишневий коло хати,
                        Хрущі над вишнями гудуть,
                        Плугатарі з плугами йдуть,
                        Співають ідучи дівчата,
                        А матері вечерять ждуть.
                        Сем'я вечеря коло хати,
                        Вечірня зіронька встає.
                        Дочка вечерять подає,
                        А мати хоче научати,
                        Так соловейко не дає.
                        Поклала мати коло хати
                        Маленьких діточок своїх;
                        Сама заснула коло їх.
                        Затихло все, тілько дівчата
                        Та соловейко не затих.

                                   («Садок вишневий коло хати…»

                                   Т. Шевченко)

         
Також пролунали пісні у виконанні запорізького барда, лауреата багатьох фестивалів авторської пісні Богданової Тетяни. Це були пісні про Т. Г.Шевченка, про рідну Україну, які народилися у Тетяни під впливом творчості Великого Кобзаря.

 

Слово Шевченкове, як стверджує поетеса Ніна Шмурикова, “таке просте, таке доступне, таке сміливе, волелюбне, таке гаряче і живе!... Воно магічну силу має – всю душу враз перевертає…” 

Дивіться відео на нашому каналі в YouTube:
Плейлист "Шукаймо у собі Шевченка..."

Дивіться більше світлин у фейсбуці на сторінці "Шукаймо у собі Шевченка": 
Альбом "Шукаймо у собі Шевченка..."