Всеукраїнський конкурс молодої української поезії та авторської пісні імені Марини Брацило «Хортицькі дзвони»

Новини від наших колег із ЗНУ:

Щорічний Всеукраїнський конкурс молодої української поезії та авторської пісні імені Марини Брацило «Хортицькі дзвони» започаткував Запорізький національний університет, в пам'ять про свою випускницю, українську поетесу та пісняра.

Мета конкурсу:

- виявлення та підтримка молодих талановитих поетів та авторів-виконавців, сприяння їх самореалізації і трансформації в сучасне інформаційно-культурне середовище;

- популяризація серед учнівської та студентської молоді поетичної та пісенної творчості молодих українських авторів;

- ознайомлення широких кіл громадськості з творчим доробком запорізької літературної школи, зокрема з поетично-пісенною творчістю Марини Брацило;

- виявлення та популяризація кращих поетичних творів та творів у жанрі української авторської пісні;

- залучення творчої молоді України до пізнання історико-культурної спадщини запорізького краю, духовних традицій запорозького козацтва, як підґрунтя для формування високодуховної творчої особистості.

УМОВИ УЧАСТІ

у Всеукраїнському конкурсі молодої української поезії та української авторської пісні імені Марини Брацило «Хортицькі дзвони»

1. До участі в конкурсі допускаються молоді автори віком від 15 до 25 років, які не були раніше переможцями літературних конкурсів, а також конкурсів авторської пісні, не мають власних авторських видань, і які у визначений термін подали до журі рукописи власних поетичних творів (мова конкурсу – державна – українська) та аудіозаписи пісень.

2. Рукописи поетичних творів повинні бути віддруковані і не перевищувати 25 друкованих сторінок у форматі Microsoft Word (* doc, * rtf), шрифтом № 14 (Times New Roman), через 1,5 інтервал, на папері формату А-4 ; усі поля (верхнє, нижнє, праве, ліве) – 2 см;

аудіозапис двох пісень на цифрових носіях та роздруковані тексти до них.

3. До рукописів додаються:

анкета учасника;
автобіографія;
фотокартка розміром 10 х 15;
повна домашня адреса, номер телефону та e-mail.

4. Журі не розглядає твори, які носять антиукраїнський характер; пропагують насильство, расизм; містять ненормативну лексику або написані суржиком.

5. Подані рукописи не повертаються і не рецензуються.

Додаткова інформація щодо проведення Конкурсу на сайтах Запорізького національного університету та http://bratsylo.com.ua/konkurs.html

за тел. 061-289-12-82 (кафедра українознавства),

067-648-17-17, 099-055-46-07 (координатор Стадніченко Ольга Олександрівна).

Рукописи надсилати на адресу оргкомітету (або подавати особисто): 69063, м. Запоріжжя, вул. Жуковського 66а, Запорізький національний університет, кафедра українознавства (корп. 2 ауд.413).

Після підведення підсумків конкурсу його результати будуть оголошені 2 грудня 2014 року - до дня народження Марини Брацило. В ході підсумкового заходу відбудеться презентація авторів, які взяли участь у конкурсі, оголошення переможців та церемонія їх нагородження. Переможцям буде присвоєно звання лауреату конкурсу «Хортицькі дзвони» імені Марини Брацило(за номінаціями), а також відзначено дипломами та грошовими преміями.

Марина Брацило народилася 2 грудня 1976 року в місті Запоріжжя. Вищу освіту здобувала в Запорізькому державному університеті на філологічному факультеті за спеціальністю українська мова та література (1994–1999 роки) та в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України на аспірантурі за спеціальністю етнологія (1999–2004 роки).

Працювала: коректором у ЗМІ; літредактором у видавництвах «Факт», «Смолоскип»; редактором у журналах «Пані», «Вона», «Даша»; контент-редактором сайту IVONA.

З 1997 року член Національної спілки письменників України. У 1998–1999 роках — голова Запорізького обласного літературного об'єднання імені М. Гайдабури.

Участь у літературних конкурсах: Запорізька обласна премія для обдарованої молоді (1993, 1995 рр., лауреат); Міжнародний конкурс молодих літераторів «Гранослов» (1994,1995, дипломант); Літературний конкурс видавництва «Смолоскип» (1997, відзнака); V Всеукраїнський фестиваль «Лір» (1997, лауреат).

Участь у музичних фестивалях та конкурсах: Запорізький Обласний молодіжний фестиваль естрадного мистецтва «Зорепад» (1993, лауреат); Міжнародний пісенний фестиваль"Доля" (м. Чернівці, 1994, дипломант), фестиваль авторської пісні та акустичної музики «Срібна підкова» (Львів, 1995, призер); Запорізькі обласні відбіркові тури фестивалю «Червона рута» (1995, 1997, призер).

Поетичні збірки: «Хортицькі Дзвони» (1995), «Благовіст» (1996), «Мелодія вічних прощань» (1997), «Сонцетяжіння» (2001), «Чотири пори любові» (2006).

Учасник Всеукраїнського збору молодих літераторів (1998) та Всеукраїнської наради «Молода література і державність України» (1999). Багаторічний учасник Всеукраїнського семінару творчої молоді України в Ірпені.

Люби мене
Вогонь свiчi вмирав безсило.
Здавалось, нiч не промине.
I я в знемозi шепотiла:
Люби мене! Люби мене!
А за вiкном завiя бiла,
Неначе птах з дитячих снiв,
Кружляла, билась грудьми, вила
I борсалась помiж снiгiв.
Немов хотiла загасити
Вогонь свiчi, розбивши скло.
Дарма! Снiгам дарує лiто
Моє тепло, твоє тепло…
…А що тепер? Чорнiють вiти,
I пада заметiль до нiг.
Палац, коханням обiгрiтий,
Засипав бiлий-бiлий снiг.
Ми пам’ять втратили, i звикли
До вiтру, що тепло жене…
Лиш б’ється вiхола у вiкна:
Люби мене!.. Люби мене.

Роде мій
Змок подiл в росi – то мала бiда,
Змiєм кiнь тремтить в поводу –
Я босонiж в гостину до прадiда,
Приминаючи трави, йду.
Ще не видно, за балкою сховано,
Ось яруга, iще одна –
I постане вiтром будована,
Роду нашого купина.
Ледь гiрчить повiтря, порушене
Теплим присмаком ковили.
Накривають столи пiд грушами,
Чути гамiр: злетiлись орли.
Тi, хто вижив в вiках i незгаданi,
Iх не десять i навiть не сто…
Крок прискорюю, кваплюсь,
аж падаю,–
А мене не чекає нiхто.
То ж не мною степи розпроданi
I промiнянi на земне,–
Не сiдай же без мене, роде мiй,
Зачекай хвилинку мене…

Ти є на землі
Я тебе не шукаю, не кличу,
Просто знаю: ти є на землi.
I нiчого, що в синiй iмлi
Ти ховаєш вiд мене обличчя.
Ми з тобою як рiзнi свiти:
Кожен нарiзно день зустрiчає…
Але землю так нiжно кохаю
Лиш за те, що живеш на нiй ти.
I якщо серед лiтнього ранку
Не вiдчую я серця в грудях,
Буду знати, що, скiнчивши шлях,
Ти про мене згадав наостанку.
До своєї самотностi звикну,
Розчинюся i стану нiчим…
Я тодi вiдшукаю твiй дiм
I постукаю вiтром у вiкна,
Намалююсь морозом на склi,
Щоб прикрасити траурну залу –
Не тому, що тебе я кохала,
А за те, що ти був на землi.

Купальська повінь
Все “вчора” моє — мов ріжечок зорі.
Стікає дощами поранене небо
На мокрі хребти зачарований гребель,
Де схований сонця жовтавий горіх.
Чи скажеш про те, що було-не було?
Мов кладка між тижнями – цими і тими –
Хитаються дні за моїми очима,
Неначе зелене купальське стебло.
Минає-минається радість. І навіть
Крізь відблиски різних знамень і знамен
Ти в серці моєму, мов чорний ромен,
Повільно вцвітаєш з любові в ненависть.

Це – так, просто так, просто так
Це – так, просто так, просто так,
Це просто сп’янілий вітер.
Пролився дощ і не витер
Слідів за собою. Навзнак
Падає вечір долі,
Накривши обличчям сутінь…
Осінь дійшла до суті:
Краще оркестр, ніж соло.
Тепер вони плачуть разом:
Вона, поламані мрії
І та безсоромна повія —
Остання замовчана фраза.
Біла пляма в історії
Трішечки дивних відносин
Вогню і паперу. Це осінь.
Не думай, забудь про теорію –
Практика завжди складніша,
Ніж роздуми, запхані в папку.
Це все. І я ставлю крапку.
За нею
настане
тиша.

Ноктюрн
Засинай-но, моя кохана!
Вже заплющені очі будинків,
І на небо розсип веснянок,
Наче спогад про сонце, впав…
Все віщує, що ніч надходить:
Зникли хмари, мов сірі трамваї,
Що сховалися в парк до ранку,
І подався грітись туман.
І дивись: прокидається знову
В небі місяць, такий самотній,
Наче хто надкусив окрайця —
І на розі кинув його.
Не дивися у змерзлі вікна:
Ніч на землю яблуком впала,
Розлетілась на безліч шматочків,
Скрізь блищать міріади крапель…
Хто побачить той блиск — осліпне.
Не дивися на нього, кохана,
Щоб тебе не скарала ніч!
Ну чому ти не спиш, кохана?
Може, в тебе також безсоння?..
Так ліхтар розмовлял з зорею,
Доки ранок її не вбив.