Пам`ятні дати 25 січня

Сьогодні відзначається 135 років від дня народження Вірджинії Вулф (1882–1941), англійської письменниці, літературного критика, провідної постаті в модерністській літературі першої половини ХХ століття. Автор романів: «Подорож у світ», «Кімната Джекоба», «Місіс Деллоуей», «Хвилі»; літературно-критичного есе «Сучасна література». 

Народилася в одній із найосвіченіших і рафінованих сімей вікторіанської Англії. Її батько, Леслі Стівен, першим шлюбом був одружений з дочкою Вільяма Теккерея Гаррієт Меріан. Після її смерті він одружився вдруге – його обраницею стала Джулія Дакуорт, близька подруга Гаррієт. Сама Джулія походила з досить родовитої аристократичної сім’ї, близької прерафаелітам. Вірджінія була третьою дитиною Леслі Стівена і Джулії. У 1912 році Вірджінія Стівен вийшла заміж за журналіста і письменника Леонарда Вулфа, одного з членів гуртка «Блумсбері». Одним із її улюблених письменників був Лев Толстой, серед англійських письменників – Вальтер Скотт і Діккенс, вона була уважною читачкою Дефо, цінувала сатиру Свіфта, тонку іронію, майстерну психологічну гру Стерна, захоплювалася художньою палітрою Джейн Остін, навчалася в Емілії Бронте описувати «палаюче серце». За декілька днів до самогубства (втопилася в річці), невдоволена вже відверто модерністським твором «Між актами», у якому вона спробувала спаяти ліричну прозу з універсальним, міфологічним баченням світу, вона записала в щоденнику: «Мій новий твір буде зовсім іншим». 

За романом Вірджинії Вулф «Орландо» (1926) британська режисерка Саллі Поттер зняла у 1992 році однойменний кінофільм з Тільдою Суінтон у головній ролі. Також були екранізовані й інші твори письменниці. Ніколь Кідман, яка зіграла Вірджинію Вулф у фільмі «Години» (2002) отримала «Оскара». Романи Вірджинії Вулф видавались не тільки в Британії, але й в Америці, перекладені вони на 50 мов світу. Вірджинію Вулф вважають однією з кращих романісток ХХ століття; вона також була однією з головних новаторок англійської мови.

185 років від дня народження Івана Івановича Шишкіна (1832—1898), російського живописця і графіка

«Дубовий гай», 1887

 390 років від дня народження Роберта Бойля (1627-1691), англійського хіміка і фізика, засновника хімії як науки, одного з фундаторів Лондонського королівського товариства. Старший сучасник Ньютона. Релігійний письменник.

Сьогодні виповнюється 75 років з дня смерті Агатангела Кримського – українського вченого, одного з найвидатніших мовознавців світу. 

Агатангел Юхимович (Євтимович) Кримський (1871-1942) – видатний український сходознавець, історик, мовознавець, літературознавець, фольклорист, етнограф, письменник, перекладач, академік АН України. Один із організаторів академії наук України, директор Інституту української наукової мови. Вільно володів майже 60 мовами Сходу, Середньої Азії, Кавказу, Західної Європи. Зробив величезний внесок у вітчизняне сходознавство. Завдяки Кримському український читач уперше познайомився з поезіями Гафіза, Омара Хайяма, Рудакі, Сааді, текстами «Корану», «1001 ночі», «Хамаси». 

Народився Агатангел Кримський в місті Володимирі-Волинському (нині Волинська область). Походив із кримськотатарського роду: його дід, кримський татарин, перейшов у православ’я. Сім’я була російськомовною. У трирічному віці Агатангел навчився читати, у п’ять вступив до училища; згодом закінчив Колегію Павла Ґалаґана, де опанував більшість європейських мов. У колегії навчався у Павла Житецького, який пробудив у ньому любов до української мови, літератури й історії, завдяки чому Кримський, не маючи й краплини української крові, присвятив своє життя українській науці та культурі. У 1889–1892 роках навчався в Лазаревському інституті східних мов у Москві. У 1892-1896 роках пройшов повний курс славістичних студій на історико-філологічному факультеті Московського університету. 1896 року молодий науковець склав магістерські іспити з арабістики в Санкт-Петербурзькому університеті та зі слов’янської філології в Московському університеті. Згодом працював у Лазаревському інституті. За час викладання написав і видав цілу бібліотеку академічних підручників з філології та історії Близького Сходу. 

1918 року переїхав до Києва, де обійняв посаду вченого секретаря новоствореної Української академії наук. У Києві Кримський був творцем українського сходознавства. В Академії наук він також очолював історико-філологічний відділ, кабінет арабо-іранської філології, комісію словника живої мови, комісію історії української мови, діалектологічну та правописну комісії. З 1921 року він також був директором Інституту української наукової мови. У Києві Агатангел Кримський плідно працював лише у 1918-1928 роках. З 1929 року його почали переслідувати, позбавляти посад. У 1930-х роках учений був практично усунений від науково-викладацької роботи в академічних установах України. 20 липня 1941 року його заарештували за звинуваченням в антирадянській націоналістичній діяльності й ув’язнили в одній із тюрем НКВС у Кустанаї, тоді Казахська РСР. 25 січня 1942 року Агатангел Кримський помер у лазареті Кустанайської загальної тюрми. 1957 року його було реабілітовано. У 1991 році Академією Наук України встановлено премію імені А. Кримського за визначні успіхи в галузі сходознавства.