До Дня українського козацтва та Дня Захисника України - Козак Мамай

14 жовтня українці святкують одразу декілька свят: Свято Покрови Божої Матері, День українського козацтва, а віднедавна ще й – День захисника України.

КОЗАК-МАМАЙ - легендарний герой-захисник. Дослідники вважають, що це половецько-татарське ім'я походить від ідолів на вершинах курганів, яких в давнину називали мамаями.

Козак Мамай - своєрідне втілення українського характеру, образ волелюбності, стійкості та невмирущості народу. Протягом століть, од нападників усяких одбиваючись, плекав він одвічну мрію: не воювати, не гарбити, не ярмити нікого, а в себе в дома риштувати, мурувати, будувати. Козак Мамай - мандрівний запорожець, вояка і гультяй, жартун і філософ, бандурист і співак, бабій і заразом чернець, простодушний і мудрий чаклун, безстрашний лукавець, що його і в ступі товкачем не влучиш, - справжній народний герой, котрого чи не споконвіку знають між людьми на Вкраїні.

Українське народне малярство XIII-XX століть. Світ очима народних митців. Альбом (Зал мистецтвознавчої літератури, ауд. 516):

Українською мовою, резюме російською та англійською, вкладка на французькій і німецькій мовах. Автори-упорядники В.Свєтницька, В.Откович. Альбом розкриває читачеві неповторний образний світ і художні особливості творів майстрів українського народного мистецтва. У альбомі представлені роботи майстрів українського народного живопису - ікон, народних картин Козак Мамай, роботи Катерини Билокур, Марії Приймаченко, Тетяни Пати та ін.

Оповіді про козака Мамая можна зустріти серед народних легенд, переказів, примовок. Та чи не найкраще його образ відтворений у народному живописі: в оксамитному жупані, сап'янових чоботях та синіх шароварах; кругла поголена голова з хвацько закрученим за вухо «оселедцем», довгі вуса, чорні брови, карі очі, тонкий ніс, рум'яні щоки — перед вами портрет красеня-молодця, яким він склався в народній уяві.

Козака Мамая на таких картинах завжди малювали з кобзою, що є символом співучої душі народу. Кінь на картині символізував народну волю, дуб — його могутність. Часто на малюнках ми бачимо зображення списа з прапорцем, козацького штофа і чарки. Це були речі, пов'язані зі смертю козака — спис ставили на місці поховання, штоф і чарку клали в могилу — вони нагадували про скороминущість життя та козацьку долю, в якій загроза смерті в бою була повсякденною реальністю.

Такі картини малювали на полотні, на стінах будівель, віконцях, кахлях, скринях, посуді, вуликах і навіть на дверях яскравими, соковитими фарбами часто з написом: «Я козак Мамай, мене не займай». Це свідчило про доброту, незалежність та веселу вдачу хазяїв господи. Згадані малюнки, що дійшли до нашого часу, не тільки вдало прикрашали домівку, а й розповідали про смаки та світогляд хазяїв.

За народними переказами козак Мамай був православним, мав дар зцілювати хворих і ходити по воді, що давало право простим людям шанувати його як святого і вішати у хаті його образ поряд з образами інших святих.

Українопедія. Енциклопедія про Батьківщину - Козак Мамай